українською
ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Високопреосвященнішого Миколая,
митрополита Кіровоградського і Новомиргородського
духовенству, монашеству і всім вірним чадам
Кіровоградської єпархії
Української Православної Церкви
«Ныне вся исполнишася света, небо же и земля, и преисподняя:
да празднует убо вся тварь востание Христово, в немже утверждается»
(Песнь 3 Пасхального канона)
Возлюблені о Господі всечесні отці,
боголюбиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Від повноти духовної радості та з глибоким трепетом серця вітаю кожного з вас цими життєстверджуючими, вічними та святими словами. У них міститься вся сутність нашої віри, надія Церкви і абсолютний зміст людського буття. Сьогодні ми знову стоїмо біля відкритого і порожнього Гробу Господнього, споглядаючи величезне чудо: Життєдавець Христос, що добровільно віддав Себе на страждання і хресну смерть заради нашого спасіння, зруйнував окови пекла і совоскресив із Собою весь людський рід.
Свято Пасхи – це не просто данина благочестивій традиції і не тільки спогад про подію, що назавжди змінила хід історії. Це живий, відчутний дотик до Вічності, який відбувається тут і зараз, у кожному православному храмі та кожному віруючому серці. У світлосяйну пасхальну ніч стираються межі часу: ми разом із жінками-мироносицями чуємо голос Ангела: «Що шукаєте живого між мертвими? Його немає тут: Він воскрес» (Лк. 24:5-6), і разом з апостолами радіємо, бачачи Господа.
Своїм Воскресінням Господь зруйнував ворота пекла, знищив древню клятву і відчинив людству двері Раю. Син Божий добровільно прийняв на Себе гріхи всього світу, зазнав страшних душевних і тілесних мук, обплювання, зраду, Хресну смерть та зішестя в ад. Але саме там, у бездні богозалишення, засяяло Світло, яке темрява не змогла поглинути, бо Христос «смертю смерть поправ і сущим у гробах життя дарував».
Дорогі мої! Ми здійснюємо нашу земну подорож у світі, що лежить у злі (1 Ін. 5:19). Сьогоднішні реалії знову і знову нагадують нам про тендітність людського благополуччя. Багато сердець нині обтяжені скорботами, тривогою про завтрашній день, гіркотою втрат та хворобами. Земне життя сповнене випробувань, і часом здається, що хмари над нашим житейським морем згущуються настільки, що за ними не видно сонця. Людська неміч схильна впадати у відчай, бачачи умноження гріха, зменшення любові і торжество тлінних цінностей.
Але саме в цей момент Свята Церква підносить свій голос і співає: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть поправ!» У цих словах міститься непохитна основа нашої надії. Воскресіння Христове кардинально змінює перспективу нашого життя. Воно свідчить про те, що останнім словом в історії світобуття буде не скорбота, не руйнування і не смерть, а торжествуюча Божественна Любов.
Спаситель попереджав своїх учнів: «У світі матимете скорботу» (Ін. 16:33). Але Він не залишив нас наодинці з цією скорботою, додавши одразу ж: «але мужайтеся: Я переміг світ». Наша віра не обіцяє нам життя без труднощів, але вона дає нам сили проходити через горнило випробувань, не втрачаючи людської гідності та надії на Промисл Божий. Апостол Павло говорить: «Хто відлучить нас від Божої любові: скорбота, чи тіснота, чи гоніння, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? ... все це долаємо силою Того, Хто полюбив нас» (Рим. 8:35,37).
Як християни, ми не маємо права піддаватися зневірі – тяжкому гріху, який позбавляє людину надії. Наша відповідь на виклики часу – це не примноження злості та жорстокість серця, а щира молитва, покаяння, любов, прощення та тверде стояння в Істині Христовій. Преподобний Серафим Саровський, привітання якого «Радість моя, Христос Воскрес!» звучало цілий рік, вчив: «Стяжи дух мирний, і тоді навколо тебе спасуться тисячі». Сьогодні як ніколи ми покликані бути носіями цього внутрішнього миру.
Закликаю всіх вас, дорогі отці, брати і сестри, посилити молитви про мир на нашій благословенній землі. Молімося про тих, хто сьогодні перебуває в окопах на полі бою, захищаючи своїх ближніх, за тих, хто томиться в полоні, за тих, хто в шпиталях заліковує тілесні і душевні рани, за тих, хто втратив житло і хліб насущний. Нехай наша молитва обійме кожного, хто страждає, хто плаче, хто шукає втіхи.
Пасха Христова закликає нас до діяльної любові. Нехай радість про Воскреслого Христа переповнює не лише наші храми, але й виливається на всіх, хто оточує нас. Огляньтеся навколо: поруч завжди є ті, кому зараз важче, хто потребує доброго слова, втіхи, матеріальної підтримки. Відвідайте хворих, нагодуйте бідних, втіште скорботних, допоможіть тим, хто втратив кров над головою або страждає від самотності. В особі кожної цієї людини сьогодні до нас приходить Сам Христос, чекаючи нашого милосердя.
Особливо хочу нагадати слова великодніх стихир, які звучать як головний моральний заклик цього Свята: «Воскресіння день, і просвітимося торжеством, і один одного обіймемо. Скажемо: браття! І тим, хто нас ненавидить, простимо вся Воскресінням». Без прощення немає духовного життя. Залишимо в минулому образи, погасимо в серцях іскри ворожнечі, примиримося з ближніми і дальніми, щоб чистим серцем славити Життєдавця Христа. Тільки здобувши душевний мир, ми зможемо стати світлом для цього світу (Мф. 5:14).
Знову і знову вітаю всіх вас, дорогих моєму серцю пастирів, ченців і мирян, з великим спасительним і радісним святом Світлого Христового Воскресіння! Молитовно бажаю, щоб Воскресший Господь послав нашій землі Свій благодатний мир, зміцнив в нас дух братолюбства і дарував усім нам невичерпну пасхальну радість, яку ніхто не забере від нас (Ін. 16:22).
Радуйтеся, браття і сестри! Радійте духовно, бо Життєдавець восстав із гроба, поправши смерть і дарувавши нам Життя Вічне!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ХРИСТОС!
Божою милістю, смиренний
+ Миколай
митрополит Кіровоградський і Новомиргородський
Пасха Христова,
2026 рік
м. Кропивницький